Сезон Мокрих Трусів (відео в кінці)

Прокидаєшся зранку. Травень. На дворі спека. Вільний від роботи ранок і порожній холодильник, копняком виштовхують тебе на ще незнайомі вулиці 2 району міста Сайгон, в пошуках їжі. Це вже близько 11 години і сонце припікає так, що крім того, щоб прикрити голову, будь-яку іншу частину тіла прикривати не хочеться взагалі. Але для збереження хороших відносин з сусідами, натягуєш шорти, найлегшу футболку, панамку, окуляри, ну і кроси — бо в'єтнамок ще немає.. Іронічно, нє? Навушники в вухах і ти вже на вулицях виляєш головою вправо-вліво, намагаючись відрізнити майстерню від магазу і чиюсь хату від кафе.

Вже знайшовши місце і вибравши сніданок, просиш спакувати з собою, коли позаду тебе розвертається гамір. То що продають на вулиці бігом заносять під покриття. Пішоходи пришвидшуються. Мотоциклісти зупиняються і в поспіху розгортають плащовий матеріал, який трансформується в дощовик прямо на цілий мотоцикл разом з водієм. ДОЩ. А точніше перший день цілого сезону дощів! І ти не то що без парасолі чи дощовика, ти поняття не маєш, що таке цей сезон дощів і чого люди так прискорились і поховались.

Без твого прохання їжу поклали на тарілку і показали де сісти і насолоджуватись видом хаосу і паніки, так як ти не єдиний, хто не підготувався до такого прогнозу, але можеш спокійно провести хоч весь день в тому “ресторані”.

На цьому монстрі я їздив рівно 3 дні.
Встиг два рази заглохнути і разок впасти.

Саме так і було зі мною в мій перший дощовий день у В'єтнамі. Я споглядав і тихо дякував за те, що в той момент, мені не треба було їхати кудись на моцику, чи взагалі мати якісь справи. 

На жаль, так, було тільки раз за весь сезон.. Вже наступного дня я втрафив в зливу від якої дощовик мене не врятував, а через заповнені водою вулиці мій перший орендований скутер, “Атіла”, заглох прямо на тому місці де я снідав минулого дня. Знову іронія..

І таке було не раз. Але перший дощ я все таки перечекав. Та коли вже настав час йти домів, вулиці були заповнені водою майже по коліна. І що ти зробиш в такому випадку???

Так все починається. Часом страшно аж до всрачки!

Знімаєш кроси, береш їх в руки, і обережно пересуваєшся босим, намагаючись не травмувати ступні, ставши на щось неприємне чи болюче.. І йдеш по дорозі, бо тротуару немає, а хвилі з-під транспорту досягають твоїх трусів. Але ти зовсім не переймаєшся, що весь мокрий і брудний, бо всі навколо тебе такі ж самі. А декому з них зараз ще й на роботу їхати! А дехто з них вже на роботі!

Базарна вулиця 2-го району.

Зараз березень, а це — сухий сезон. Я тішусь, як дитина кожного дня, коли не доводиться боротись за життя, на шляху кудись, в лютий шторм! В'єтнамці ,швидше за все, думають так само. Як мінімум ті, з якими я спілкувався стосовно погоди.

Взагалі, немає стабільного початку і кінця “вологому” сезону. Але так виглядає що між травнем і листопадом твій найкращий друг — ДОЩОВИК.

То виглядає так: Раз в день (не стабільно) збирається буря і випадає дощем протягом декількох годин. Вулиці, дороги, невдало розташовані будівлі заливаються водою. І якщо дощ випав зранку, то по обіді вже сухо. Якщо ж дощ випав під вечір, то вода сходитиме аж до рання.

Десь біля десятої вечора. Пливу домів.

Найцікавіше те, що життя не припиняється під час такої бурі! Навпаки, все і всі адаптуються! Дощовики наділи, штани\рукави підтягнули і з поправкою на дикий вітер, майже нульову видимість і тепленьку водичку по коліна — продовжують вирішувати свої питання. 

Я ще часто бачу, як в'єтнамці взагалі не зупиняються на шляху, і в тупу ігнорують дощ, мокрий одяг і сумки заповнені водою. І на лиці при цьому спокій і безтурботність. 

Можливо саме цього і вчить нас Буддизм.

Так і гуляємо :)

Ну і на завершення маю невеличке відео присвячене моєму першому дощовому сезону! Дивіться, читайте, коментуйте і питайте :) Насолоджуйтесь і хай це принесе користь вашим мандрівкам!

Рубрика: Будеш голодний - заходь!

Мексиканська кухня

Часто так виходить, що по п'ятницях ми вечеряємо чи замовляємо їжу в різних місцях. А чого нє? Місто велике, кухня різних націй, а ми зі Львова! Тому в цій Рубриці я буду висвітлювати перевірені нами заклади, які впали в наші душі та шлунки! 

Отож, махінації в пошуку гарного, смачного і атмосферного місця, зазвичай проводяться в трьох з половиною. Очолюю загін я. Наступні в списку постійників: моя дружина Марта і наша доця Емі на руках. А закриває ряди Вуйко Василь, який ніякий не вуйко, але Василь без сумнівів. 

Зійшлись на тому, що ніхто з нас не куштував мексиканську кухню.

Знайшли пару закладів і майже всі в центрі. Поки вирішили в який поїдемо, небо помутніло і був великий ризик втрафити в непланову зливу. Слава життю і в'єтнамському підприємцю за те, що більшість закладів працюють з доставкою, якою ми і скористались. Обраний заклад називається "TacoLeo"

А тепер до діла!

Ми замовили всього по трохи але і того було багато! А це вже жирний плюс. Мені навіть довелось на ранок лишити дещо. А я таким не славлюсь.. Хоч запах не тягнув за ніс як, наприклад, аромат піци, але вигляд тішив очі! Все привезли в такому вигляді як і було на знимках в меню. Хрумке тако не розламалось і соуси ніде не повитікали - ще один плюс!
Там були нюанси з  замовленням на мінімальну суму і з питанням безкоштовної доставки, але це- ніщо, в порівняні з смаками і насолодою трапези!

Замовили ми наступне:

Знимка в анфас

Nacho Supreme - велика порція хрустких Начо з мясним фаршем, помідорами і розплавленим сиром.

Nacho cheese - Начо з сиром. Дуже крута закуска до пива, як на мене!

Taco bowl salad - Овочевий салат, поданий в хрусткому Тако.

Quesadilla - Вегетаріанське. Тортилья з тофу, огірками, сиром, перцем чилі та халапеньйо і дрібно натертою капустою. Подібне до лаваша запеченого з сиром. Але  дуже гостре  за рахунок перцю.

Cheesy Burrito - Моє! Те що довелось лишити на ранок, бо поки Марті допомагав - наївся так , що огоо! Крім соусу, овочів і курки, в середині ще є чорні боби. Нагадало мені смак шаурми з мого улюбленого місця в Києві на Бессарабці :)

Burrito 7 - Мартине. Вегетаріанське. Семислойне Буріто! Все те саме що і в звичайному Буріто + смажений рис + гострий соус + перець халапеньйо + смажене тофу. Дуже ситне і було враження , що всередині м'ясо курки, а не тофу. А припекло так, що здалось, що мексиканці недолюблюють вегетаріанців..

Chimichanga - Крім того що це улюблене слово Дедпула (коміксного персонажу), то тепер це і улюблена страва Вуйка Василя! В середині було багато всього і звичайно ж боби. Подано з порцією "мексиканського" рису і окремим гострим соусом.

French fries - Картопля Фрі "по нашому" - для Еммі. Казала що гарно смакувало :)

Знимка в профіль

За всю цю прекрасну вечерю (і навіть за мій сніданок), разом з доставкою під двері ми заплатили 400.000 VND. Це орієнтовно 470грн.
Підведемо підсумок:
Всі залишились ситі і задоволені! Їжа була гострою так як і очікували всі крім Марти:)

Це було щось з чимось та ще й з бобами!

#заходіть #раджу

Голодні вулиці Сайгона: Bánh Bao

Bánh Bao

В такому паровому апараті вони постійно
зберігають температуру і булочка не засихає 

Якщо ввести слово в перекладач то звучить як "кавалер". Наступні варіанти це "булочка" і "вареники". Хоч по факту виглядають як величезні манти. 
То є солодка рисова булочка в середині якої м'ясний фарш (як в пельмені) і перепелине яйко. Бувають ще засмажені на фритюрі. Також є з горохом і бобами в середині чи з чимось солодким і фіолетовим (корінь тапіоки напевно). Супер дивне поєднання солодкого тіста з соленим м'яском. Колись коли в мене не було нічого крім сосиски і солодкої булочки то я теж їх з'єднував і мутив канапку.. Але то було в часи голодного студентства і більше такого не хочеться повторювати. Тим не менше я намагаюсь куштувати максимально багато місцевої-вуличної їжі, а так як Bánh Bao тут штука популярна то і її спробував. А потім ще раз. А потім ще декілька разів :) 

Трохи згодом я вирішив спробувати їх в замороженому вигляді які продаються в супермаркетах. Просто береш та й розігріваєш в мікрохвильовці чи в пароварці, а хочеш то й на пательні :)

Bánh Bao треба брати в перевірених місцях, або там де довірений В'єтнамець вам порадить. Бо як і в "кіндер сюрприз", ніколи не вгадаєш що на тебе чекає в середині. 

Загальне враження неоднозначне. Булка солодка, м'ясо супер подібне до пельменів. 
Перепелине яйко в середині то перемога без сумніву!
Оцінка: Шось в тому є! Але що - не ясно..

Заморожене Bánh Bao: можеш навіть не пробувати.. Не варто ні грошей, ні шлункової кислоти.

Голодні вулиці Сайгона: Вступ

Їжа. Я люблю її! Їсти - це моя улюблена діяльність! А за моїх обставин я маю щастя смакувати В'єтнамську кулінарію "каждого, каждого" дня! :)
Більше того, крім національної кухні, можна насолоджуватись оригінальною Азійською кухнею в цілому за рахунок місцевих фестивалів, ресторанів і коротких подорожей в сусідні країни. Все це разом утворює неймовірну картину, так як поєднує в собі все що я люблю: їжу, новий досвід і подорожування!
В'єтнамська їжа цікава, солодкувато-гострувата і в більшості випадків - дешева. Звичайно в різних регіонах - різне приготування тих самих страв. Наприклад на півночі, в Ханої, вважають що їжа тут, в Сайгоні (він же й Хошимін Сіті), солодша ніж там. А це їм бачте не до смаку! Але як каже мій брат: "На колір і смак, товаришів - галяк!" Тому не будемо осуджувати, а виходити з власного досвіду. Саме тому я буду виходити з того що сам пробував і з області де це куштував. Зараз йдеться про Сайгон, який в своїй культурі, кухні і традиціях втілює весь південь В'єтнаму!
Основна їжа тут доволі одноманітна. Рис відпарений \ засмажений і локшина рисова \ яєчна. М'ясо без проблем поєднується з морськими продуктами, наприклад у вигляді кальмарів фаршированих свининою ("Squid stuffed with pork" )- який я колись наважусь та й замовлю, чи зупи з креветками і яловичиною. Взагалі супи дуже популярні тут і вони настільки ситні що другої страви і просити не треба. Згодом я розпишу про лице В'єтнамської кулінарії - зупку "Pho". А зараз я більш детально порину в наглядні приклади страв вулиць Сайгона.
Щоб було легше розібратись з фінальною думкою про страву я створив свою особисту шкалу якості страви:

Від найнижчого до найвищого 

1. Спробуй РАЗ щоб точно знати!

2. Краще ніж голод..

3. Шось в тому є! Але що - не ясно..

4. Взагалі вогЕнь!

5. Їв би каждий день!

Ну а тепер до розгляду першої страви!

Cóm Gà

Точний переклад - "рис, курка". Якщо вникнути у В'єтнамську мову то можна зауважити що в'єтнамці самі не вникають в свою ж мову. І щоб не забивати собі мозок величезною кількістю слів називають все своїм ім'ям. 
Ком-ґа знаходиться на другому місці в таблиці в'єтнамської традиційної вуличної їжі після зупи "Фо". Тому немає жодних проблем з пошуком цієї страви на вулицях.

Так виглядає коли забираєш з собою

Страва складається з рису, курки (як не дивно) і декількох плястерків свіжого огірка і помідора. Також додається пакетик з соєвим соусом і пакетик з соусом Чилі. Рис обсмажений в олії, спеціях і курячому яєчку. Курка обсмажена в якомусь не зрозумілому клярі. 
Де би ви не куштували цю страву, вам всюди навалять стільки рису шо можна легесенько розділити на два заходи. І де би це не було курку вам дадуть не ясно з якої частини, але переважно це стегно чи гомілка. Хоч одного разу мені дали і шию з куском грудинки... Тому для тих хто не любить їсти невідомо шо, є заміна у вигляді рису з морепродуктами чи просто рис "Cóm" в такому ж приготуванні. Хоча продавці можуть впасти в ступор коли ви їх лише рис попросите. 

Тут ще й накинули яйко зверху

А тут помідора не дали..

А це з морепродуктами. Так їх там "багато" що Нептун бідолага плаче
 за знедоленими морськими воїнами..

Загальне враження позитивне! Рис гарно просмажений, смакує добре. Курка, так наче сам вперше вирішив приготувати її, а це водночас дуже по домашньому як на мене:) Особливо тішить розмір порції!

Оцінка: Взагалі вогЕнь! (коли знайшов свою точку)

В'єтнамці, частина 2

Я думаю найбільша різниця в способі життя між в'єтнамцями і українцями, полягає в роботі і сім'ї. А точніше в їхньому поєднанні. Ми - українці, чітко розділяємо роботу від дому. Як мінімум намагаємось це робити. Є ж навіть вираз "Не неси роботу додому!" Ще кажуть "Не сери там де їж!" але то вже інакша історія:) 
В'єтнамці (як напевно і більшість азіатів) навпаки тісно переплітають роботу з домом і сім'єю. А все тому що в більшості випадків вони працюють там де й живуть. 

зліва на право: продуктовий магаз, буд. матеріали, мото-майстерня

тут дядько продає шоломи і шкарпетки і ніколи не хоче торгуватись 

Супер маленьке приміщення де вони водночас ведуть свій "бізнес" і проживають все своє життя. Як кажуть "Не відходячи від каси".  За рахунок цього вся сім'я в ділі. Хто є в дома той і займається прибутком. Чи це бабця, чи 6 річний онук, не важливо. 

місцеві смаколики

Зазвичай такі сім'ї займаються продажем всього що можна продавати. Від овочів і фруктів, до сигарет і води. Хто побагатший той вставив вітрини, стелажі і продає щось імпортне або просто більший вибір товару. А житлова зона відділена стінкою, або на другому рівні на який можна піднятись по драбині. Ті хто бідніші зазвичай продають шось конкретне. Банани і кавуни чи лід і пиво. І вся їхня приватна і господарська діяльність виглядає зовсім не приватною так як у всіх на виду. Обідають (зазвичай на підлозі), покупець підійшов, встали продали все що треба і назад вернулись до їжі.

Із місцями харчування все так само! На своїй території понаставляли розкладних і супер не зручних столиків і стільчиків. Винесли переносну плиту і по 12 годин готують їжу. Потім все це збирається в зад, миється посуд, підлога, і там же ж лягають спати. Ага і в тому ж приміщенні вони зберігають свої моцики. На вулиці на ніч майже ніхто не лишає моцик. Причин тому декілька: щоб не вкрали, і щоб не залило водою у випадку дощів. Ну і мотик часто слугує додатковим спальним місцем якщо вже зовсім туго бо родичі не звані припхнули:)
Так і живуть! Hastle hard!

а це я з новими кєнтами!
зробив знимку пів року тому і більше ніколи не бачив їх :)