Сезон Мокрих Трусів (відео в кінці)

Прокидаєшся зранку. Травень. На дворі спека. Вільний від роботи ранок і порожній холодильник, копняком виштовхують тебе на ще незнайомі вулиці 2 району міста Сайгон, в пошуках їжі. Це вже близько 11 години і сонце припікає так, що крім того, щоб прикрити голову, будь-яку іншу частину тіла прикривати не хочеться взагалі. Але для збереження хороших відносин з сусідами, натягуєш шорти, найлегшу футболку, панамку, окуляри, ну і кроси — бо в'єтнамок ще немає.. Іронічно, нє? Навушники в вухах і ти вже на вулицях виляєш головою вправо-вліво, намагаючись відрізнити майстерню від магазу і чиюсь хату від кафе.

Вже знайшовши місце і вибравши сніданок, просиш спакувати з собою, коли позаду тебе розвертається гамір. То що продають на вулиці бігом заносять під покриття. Пішоходи пришвидшуються. Мотоциклісти зупиняються і в поспіху розгортають плащовий матеріал, який трансформується в дощовик прямо на цілий мотоцикл разом з водієм. ДОЩ. А точніше перший день цілого сезону дощів! І ти не то що без парасолі чи дощовика, ти поняття не маєш, що таке цей сезон дощів і чого люди так прискорились і поховались.

Без твого прохання їжу поклали на тарілку і показали де сісти і насолоджуватись видом хаосу і паніки, так як ти не єдиний, хто не підготувався до такого прогнозу, але можеш спокійно провести хоч весь день в тому “ресторані”.

На цьому монстрі я їздив рівно 3 дні.
Встиг два рази заглохнути і разок впасти.

Саме так і було зі мною в мій перший дощовий день у В'єтнамі. Я споглядав і тихо дякував за те, що в той момент, мені не треба було їхати кудись на моцику, чи взагалі мати якісь справи. 

На жаль, так, було тільки раз за весь сезон.. Вже наступного дня я втрафив в зливу від якої дощовик мене не врятував, а через заповнені водою вулиці мій перший орендований скутер, “Атіла”, заглох прямо на тому місці де я снідав минулого дня. Знову іронія..

І таке було не раз. Але перший дощ я все таки перечекав. Та коли вже настав час йти домів, вулиці були заповнені водою майже по коліна. І що ти зробиш в такому випадку???

Так все починається. Часом страшно аж до всрачки!

Знімаєш кроси, береш їх в руки, і обережно пересуваєшся босим, намагаючись не травмувати ступні, ставши на щось неприємне чи болюче.. І йдеш по дорозі, бо тротуару немає, а хвилі з-під транспорту досягають твоїх трусів. Але ти зовсім не переймаєшся, що весь мокрий і брудний, бо всі навколо тебе такі ж самі. А декому з них зараз ще й на роботу їхати! А дехто з них вже на роботі!

Базарна вулиця 2-го району.

Зараз березень, а це — сухий сезон. Я тішусь, як дитина кожного дня, коли не доводиться боротись за життя, на шляху кудись, в лютий шторм! В'єтнамці ,швидше за все, думають так само. Як мінімум ті, з якими я спілкувався стосовно погоди.

Взагалі, немає стабільного початку і кінця “вологому” сезону. Але так виглядає що між травнем і листопадом твій найкращий друг — ДОЩОВИК.

То виглядає так: Раз в день (не стабільно) збирається буря і випадає дощем протягом декількох годин. Вулиці, дороги, невдало розташовані будівлі заливаються водою. І якщо дощ випав зранку, то по обіді вже сухо. Якщо ж дощ випав під вечір, то вода сходитиме аж до рання.

Десь біля десятої вечора. Пливу домів.

Найцікавіше те, що життя не припиняється під час такої бурі! Навпаки, все і всі адаптуються! Дощовики наділи, штани\рукави підтягнули і з поправкою на дикий вітер, майже нульову видимість і тепленьку водичку по коліна — продовжують вирішувати свої питання. 

Я ще часто бачу, як в'єтнамці взагалі не зупиняються на шляху, і в тупу ігнорують дощ, мокрий одяг і сумки заповнені водою. І на лиці при цьому спокій і безтурботність. 

Можливо саме цього і вчить нас Буддизм.

Так і гуляємо :)

Ну і на завершення маю невеличке відео присвячене моєму першому дощовому сезону! Дивіться, читайте, коментуйте і питайте :) Насолоджуйтесь і хай це принесе користь вашим мандрівкам!

Рубрика: Будеш голодний - заходь!

Мексиканська кухня

Часто так виходить, що по п'ятницях ми вечеряємо чи замовляємо їжу в різних місцях. А чого нє? Місто велике, кухня різних націй, а ми зі Львова! Тому в цій Рубриці я буду висвітлювати перевірені нами заклади, які впали в наші душі та шлунки! 

Отож, махінації в пошуку гарного, смачного і атмосферного місця, зазвичай проводяться в трьох з половиною. Очолюю загін я. Наступні в списку постійників: моя дружина Марта і наша доця Емі на руках. А закриває ряди Вуйко Василь, який ніякий не вуйко, але Василь без сумнівів. 

Зійшлись на тому, що ніхто з нас не куштував мексиканську кухню.

Знайшли пару закладів і майже всі в центрі. Поки вирішили в який поїдемо, небо помутніло і був великий ризик втрафити в непланову зливу. Слава життю і в'єтнамському підприємцю за те, що більшість закладів працюють з доставкою, якою ми і скористались. Обраний заклад називається "TacoLeo"

А тепер до діла!

Ми замовили всього по трохи але і того було багато! А це вже жирний плюс. Мені навіть довелось на ранок лишити дещо. А я таким не славлюсь.. Хоч запах не тягнув за ніс як, наприклад, аромат піци, але вигляд тішив очі! Все привезли в такому вигляді як і було на знимках в меню. Хрумке тако не розламалось і соуси ніде не повитікали - ще один плюс!
Там були нюанси з  замовленням на мінімальну суму і з питанням безкоштовної доставки, але це- ніщо, в порівняні з смаками і насолодою трапези!

Замовили ми наступне:

Знимка в анфас

Nacho Supreme - велика порція хрустких Начо з мясним фаршем, помідорами і розплавленим сиром.

Nacho cheese - Начо з сиром. Дуже крута закуска до пива, як на мене!

Taco bowl salad - Овочевий салат, поданий в хрусткому Тако.

Quesadilla - Вегетаріанське. Тортилья з тофу, огірками, сиром, перцем чилі та халапеньйо і дрібно натертою капустою. Подібне до лаваша запеченого з сиром. Але  дуже гостре  за рахунок перцю.

Cheesy Burrito - Моє! Те що довелось лишити на ранок, бо поки Марті допомагав - наївся так , що огоо! Крім соусу, овочів і курки, в середині ще є чорні боби. Нагадало мені смак шаурми з мого улюбленого місця в Києві на Бессарабці :)

Burrito 7 - Мартине. Вегетаріанське. Семислойне Буріто! Все те саме що і в звичайному Буріто + смажений рис + гострий соус + перець халапеньйо + смажене тофу. Дуже ситне і було враження , що всередині м'ясо курки, а не тофу. А припекло так, що здалось, що мексиканці недолюблюють вегетаріанців..

Chimichanga - Крім того що це улюблене слово Дедпула (коміксного персонажу), то тепер це і улюблена страва Вуйка Василя! В середині було багато всього і звичайно ж боби. Подано з порцією "мексиканського" рису і окремим гострим соусом.

French fries - Картопля Фрі "по нашому" - для Еммі. Казала що гарно смакувало :)

Знимка в профіль

За всю цю прекрасну вечерю (і навіть за мій сніданок), разом з доставкою під двері ми заплатили 400.000 VND. Це орієнтовно 470грн.
Підведемо підсумок:
Всі залишились ситі і задоволені! Їжа була гострою так як і очікували всі крім Марти:)

Це було щось з чимось та ще й з бобами!

#заходіть #раджу

Голодні вулиці Сайгона: Bánh Bao

Bánh Bao

В такому паровому апараті вони постійно
зберігають температуру і булочка не засихає 

Якщо ввести слово в перекладач то звучить як "кавалер". Наступні варіанти це "булочка" і "вареники". Хоч по факту виглядають як величезні манти. 
То є солодка рисова булочка в середині якої м'ясний фарш (як в пельмені) і перепелине яйко. Бувають ще засмажені на фритюрі. Також є з горохом і бобами в середині чи з чимось солодким і фіолетовим (корінь тапіоки напевно). Супер дивне поєднання солодкого тіста з соленим м'яском. Колись коли в мене не було нічого крім сосиски і солодкої булочки то я теж їх з'єднував і мутив канапку.. Але то було в часи голодного студентства і більше такого не хочеться повторювати. Тим не менше я намагаюсь куштувати максимально багато місцевої-вуличної їжі, а так як Bánh Bao тут штука популярна то і її спробував. А потім ще раз. А потім ще декілька разів :) 

Трохи згодом я вирішив спробувати їх в замороженому вигляді які продаються в супермаркетах. Просто береш та й розігріваєш в мікрохвильовці чи в пароварці, а хочеш то й на пательні :)

Bánh Bao треба брати в перевірених місцях, або там де довірений В'єтнамець вам порадить. Бо як і в "кіндер сюрприз", ніколи не вгадаєш що на тебе чекає в середині. 

Загальне враження неоднозначне. Булка солодка, м'ясо супер подібне до пельменів. 
Перепелине яйко в середині то перемога без сумніву!
Оцінка: Шось в тому є! Але що - не ясно..

Заморожене Bánh Bao: можеш навіть не пробувати.. Не варто ні грошей, ні шлункової кислоти.

Голодні вулиці Сайгона: Вступ

Їжа. Я люблю її! Їсти - це моя улюблена діяльність! А за моїх обставин я маю щастя смакувати В'єтнамську кулінарію "каждого, каждого" дня! :)
Більше того, крім національної кухні, можна насолоджуватись оригінальною Азійською кухнею в цілому за рахунок місцевих фестивалів, ресторанів і коротких подорожей в сусідні країни. Все це разом утворює неймовірну картину, так як поєднує в собі все що я люблю: їжу, новий досвід і подорожування!
В'єтнамська їжа цікава, солодкувато-гострувата і в більшості випадків - дешева. Звичайно в різних регіонах - різне приготування тих самих страв. Наприклад на півночі, в Ханої, вважають що їжа тут, в Сайгоні (він же й Хошимін Сіті), солодша ніж там. А це їм бачте не до смаку! Але як каже мій брат: "На колір і смак, товаришів - галяк!" Тому не будемо осуджувати, а виходити з власного досвіду. Саме тому я буду виходити з того що сам пробував і з області де це куштував. Зараз йдеться про Сайгон, який в своїй культурі, кухні і традиціях втілює весь південь В'єтнаму!
Основна їжа тут доволі одноманітна. Рис відпарений \ засмажений і локшина рисова \ яєчна. М'ясо без проблем поєднується з морськими продуктами, наприклад у вигляді кальмарів фаршированих свининою ("Squid stuffed with pork" )- який я колись наважусь та й замовлю, чи зупи з креветками і яловичиною. Взагалі супи дуже популярні тут і вони настільки ситні що другої страви і просити не треба. Згодом я розпишу про лице В'єтнамської кулінарії - зупку "Pho". А зараз я більш детально порину в наглядні приклади страв вулиць Сайгона.
Щоб було легше розібратись з фінальною думкою про страву я створив свою особисту шкалу якості страви:

Від найнижчого до найвищого 

1. Спробуй РАЗ щоб точно знати!

2. Краще ніж голод..

3. Шось в тому є! Але що - не ясно..

4. Взагалі вогЕнь!

5. Їв би каждий день!

Ну а тепер до розгляду першої страви!

Cóm Gà

Точний переклад - "рис, курка". Якщо вникнути у В'єтнамську мову то можна зауважити що в'єтнамці самі не вникають в свою ж мову. І щоб не забивати собі мозок величезною кількістю слів називають все своїм ім'ям. 
Ком-ґа знаходиться на другому місці в таблиці в'єтнамської традиційної вуличної їжі після зупи "Фо". Тому немає жодних проблем з пошуком цієї страви на вулицях.

Так виглядає коли забираєш з собою

Страва складається з рису, курки (як не дивно) і декількох плястерків свіжого огірка і помідора. Також додається пакетик з соєвим соусом і пакетик з соусом Чилі. Рис обсмажений в олії, спеціях і курячому яєчку. Курка обсмажена в якомусь не зрозумілому клярі. 
Де би ви не куштували цю страву, вам всюди навалять стільки рису шо можна легесенько розділити на два заходи. І де би це не було курку вам дадуть не ясно з якої частини, але переважно це стегно чи гомілка. Хоч одного разу мені дали і шию з куском грудинки... Тому для тих хто не любить їсти невідомо шо, є заміна у вигляді рису з морепродуктами чи просто рис "Cóm" в такому ж приготуванні. Хоча продавці можуть впасти в ступор коли ви їх лише рис попросите. 

Тут ще й накинули яйко зверху

А тут помідора не дали..

А це з морепродуктами. Так їх там "багато" що Нептун бідолага плаче
 за знедоленими морськими воїнами..

Загальне враження позитивне! Рис гарно просмажений, смакує добре. Курка, так наче сам вперше вирішив приготувати її, а це водночас дуже по домашньому як на мене:) Особливо тішить розмір порції!

Оцінка: Взагалі вогЕнь! (коли знайшов свою точку)

В'єтнамці, частина 2

Я думаю найбільша різниця в способі життя між в'єтнамцями і українцями, полягає в роботі і сім'ї. А точніше в їхньому поєднанні. Ми - українці, чітко розділяємо роботу від дому. Як мінімум намагаємось це робити. Є ж навіть вираз "Не неси роботу додому!" Ще кажуть "Не сери там де їж!" але то вже інакша історія:) 
В'єтнамці (як напевно і більшість азіатів) навпаки тісно переплітають роботу з домом і сім'єю. А все тому що в більшості випадків вони працюють там де й живуть. 

зліва на право: продуктовий магаз, буд. матеріали, мото-майстерня

тут дядько продає шоломи і шкарпетки і ніколи не хоче торгуватись 

Супер маленьке приміщення де вони водночас ведуть свій "бізнес" і проживають все своє життя. Як кажуть "Не відходячи від каси".  За рахунок цього вся сім'я в ділі. Хто є в дома той і займається прибутком. Чи це бабця, чи 6 річний онук, не важливо. 

місцеві смаколики

Зазвичай такі сім'ї займаються продажем всього що можна продавати. Від овочів і фруктів, до сигарет і води. Хто побагатший той вставив вітрини, стелажі і продає щось імпортне або просто більший вибір товару. А житлова зона відділена стінкою, або на другому рівні на який можна піднятись по драбині. Ті хто бідніші зазвичай продають шось конкретне. Банани і кавуни чи лід і пиво. І вся їхня приватна і господарська діяльність виглядає зовсім не приватною так як у всіх на виду. Обідають (зазвичай на підлозі), покупець підійшов, встали продали все що треба і назад вернулись до їжі.

Із місцями харчування все так само! На своїй території понаставляли розкладних і супер не зручних столиків і стільчиків. Винесли переносну плиту і по 12 годин готують їжу. Потім все це збирається в зад, миється посуд, підлога, і там же ж лягають спати. Ага і в тому ж приміщенні вони зберігають свої моцики. На вулиці на ніч майже ніхто не лишає моцик. Причин тому декілька: щоб не вкрали, і щоб не залило водою у випадку дощів. Ну і мотик часто слугує додатковим спальним місцем якщо вже зовсім туго бо родичі не звані припхнули:)
Так і живуть! Hastle hard!

а це я з новими кєнтами!
зробив знимку пів року тому і більше ніколи не бачив їх :) 

В'єтнамці. Частина 1

Надзвичайно цікавий народ. Важко їх описати декількома словами бо хоч всі і однакові та все ж дуже різні! Привітні та усміхливі але нажитися на тобі залюбки! Шось запитаєш, підскажуть. Навіть якщо не зрозуміли питання. Купу разів я стикався з таким. Ну не знаєш ти дороги то так і не кажи! Нє, він тобі покаже куди треба їхати з такою впевненістю ніби сам звідти щойно вернувся. Між собою вони дуже дружні і комунікабельні. Часом таке враження наче Хошимін - велике село де всі про всіх знають. І хоч місцеві люблять один одного, та з північними в'єтнамцями в них неприязнь. Не раз чув що Хошимінці недолюблюють Ханойців, а ті - інших. 
Вони ніби роботящі, але і такі ліниві як нагодовані коти! ВСІ в'єтнамці з незначними посадами, десь в середині робочого дня, дружно відправляються дрімати. Особливо охоронці! Хто на підлозі, хто на кріслі, хто за столом, хто під деревом, а хто крутіший той і на гамаку чи ліжку!
Більшість "точок" навіть закривають для обіднього сну. Спершу я не розумів чого їм нічного сну бракує, але все стало ясно як світанок з бодуна, коли я провів першу ніч на вулицях Сайгону. Встають рано! Коли? В 4-5 ранку!!! Прокинулись, поробили свої ліниві розминки, Тай-Чі чи навіть тренування з нунчаками і починають працювати. Магазини, базари приймають товар, харчівні готують заготовки, а діти збираються до школи. Засипають пізно зазвичай! Не рідко можна побачити як ціла сім'я імітує концерт поп музики під хатою з караоке і стерео системою. Саме тому дріманути під час дня, як "Отче наш" перед сном! Це їхня культура! Вставати раніше щоб відпочити більше. 

Ніч. 01.30. Зліва лагодять мій не старий але бувший моцик. Посередині місцеві співають пісень з текстом на телефоні.

Я бачив як в'єтнамці дійсно вигрібають працюючи! Бачив як жінки на будівництві носяться з мішками цементу. Люди які мають харчові точки, цілими днями не відходять від плити! Часом я навіть думаю що вони вже ненавидять рис і локшину. Діти від 8 років стоять на розносі того що приготували їхні батьки, більше 7 годин в день. А є і таке що діти і самі готують те все. В цьому плані вони дуже сімейні і помічні один одному! 
Але ті хто працюють в не великих компаніях, підприємствах, ресторанах, магазинах, ну тобто працівники середнього класу - супер ліниві. Багато моїх знайомих працюють на управлінських посадах і їхні підопічні якраз ці в'єтнамці. Неодноразово я чув від них скарги в сторону їх не продуктивності і безвідповідальності! Вони не зроблять і зайвого кроку якщо їм цього не сказати. Багато експатів звільняються з таких посад через це! 
А ще є таке: якшо ти підвищиш голос на одного з таких в'єтнамців то він кивне головою наче все зрозумів, але наступного дня вже не вернеться на роботу. Так вони і звільняються: по тихому і без образ. 
Я маю пристрасть до фотографування їхнього сну! Сама милість:)

Ну і ми з ними :)

В дорозі

В'єтнам це країна двоколісного транспорту. Причин цьому декілька. 
1. Купа людей - вузькі вулиці. (Хоч зараз в хошиміні задіяний проект по розширенню проїздної частини)
2. Швидкісні обмеження. Яка розумна людина купить собі ферарі щоб більшу частину часу рухатись 30 км в годину?? Звичайно тут є і місця де можна і до 80км розігнатись, але тільки на розгін і є місця.. Але шо не кажи, тут є і такі люди що так і роблять. 
3. Податок на придбання машини сягає приблизно 270 % вартості самого авто! Тобто: купив одну машину, а заплатив як за три!
4. Не розвинута система громадського транспорту. Прямо вже будується лінія метро! Але одна.. Ходять розмови шо до 2018 року система громадського транспорту набуде цілком нового і робочого вигляду і буде задіяна на всі 100%. Так правління хоче зменшити кількість двоколвсного транспорту на дорогах. І мало того, в то й же ж 2018 рік планують зменшити податок на купівлю автомобіля, практично до нуля! Але це все розмови. Зараз сідати в громадський транспорт навіть не хочеться бо смердить, то спека то продуває та й треба застрибувати в нього практично на ходу. Бо дуже рідко він повністю зупиняється на зупинках і взагалі не ясно де ті зупинки є!

Цей ще з тих, кращих

АЛЕ


Є така програма для смартфонів Grab Taxi. Дай Бог щастя і здоров'я людям які її створили, і многая літа тим хто не вирішив з дурнуватих причин не запускати її в користування!
Все дуже просто. Є декілька типів транспорту: легкові (GrabCar), пасажирські (GrabCar7), і теж саме тільки дорожчі бо з шашкою і рекламою (GrabTaxi / GrabTaxi7) і моі улюблені бо найдешевші - мотоцикли (GrabBike)!

Вся процедура виглядає так:
1. Реєструєшся (можна зайти з фейсбуку але треба мати місцевого оператора щоб водії могли тебе набрати)
2. Вибираєш точку pick-up (звідки) і drop-off (куда)
3. Вибираєш транспорт до вподоби і бронюєш його (біля кожного варіанту транспорту одразу вказана ціна)
4. Програма шукає найближчих до вашого місце-знаходження водіїв. І коли знаходить, ви бачите фотографію водія і номерні знаки транспорту.
5. Водії передзвонять вам щоб уточнити ваше замовлення. Все що треба сказати: GrabTaxi, yes! - і можете завершувати дзвінок. 
6. Сідаєте та й їдете! Оплачуєте в кінці поїздки.

Підбірка кращих воїнів доріг:

Програма виглядає як навігаційна карта. І коли ви замовили транспорт, його рух можна відслідковувати. Шкода що вони не бачать вас по навігатору бо часто вони можуть попхнути тупо в іншу сторону.. 
Знайти англомовного водія - це як знайти конюшину в полі.. Але мені вже декілька раз втрафило мати щастя мати дорожню розмову. Один водій розказав мені всю не легку ситуацію між В'єтнамом і Китаєм. А інший зробив швиденьку екскурсію по вуличках якими ми пересувались, типу: це магаз, це кафе, там район такий то :)) я майже нічо не запам'ятав. 
Отже, встановлюйте програму по приїзду і не переймайтеся що не потрапите в місце призначення:)