В'єтнамці. Частина 1

Надзвичайно цікавий народ. Важко їх описати декількома словами бо хоч всі і однакові та все ж дуже різні! Привітні та усміхливі але нажитися на тобі залюбки! Шось запитаєш, підскажуть. Навіть якщо не зрозуміли питання. Купу разів я стикався з таким. Ну не знаєш ти дороги то так і не кажи! Нє, він тобі покаже куди треба їхати з такою впевненістю ніби сам звідти щойно вернувся. Між собою вони дуже дружні і комунікабельні. Часом таке враження наче Хошимін - велике село де всі про всіх знають. І хоч місцеві люблять один одного, та з північними в'єтнамцями в них неприязнь. Не раз чув що Хошимінці недолюблюють Ханойців, а ті - інших. 
Вони ніби роботящі, але і такі ліниві як нагодовані коти! ВСІ в'єтнамці з незначними посадами, десь в середині робочого дня, дружно відправляються дрімати. Особливо охоронці! Хто на підлозі, хто на кріслі, хто за столом, хто під деревом, а хто крутіший той і на гамаку чи ліжку!
Більшість "точок" навіть закривають для обіднього сну. Спершу я не розумів чого їм нічного сну бракує, але все стало ясно як світанок з бодуна, коли я провів першу ніч на вулицях Сайгону. Встають рано! Коли? В 4-5 ранку!!! Прокинулись, поробили свої ліниві розминки, Тай-Чі чи навіть тренування з нунчаками і починають працювати. Магазини, базари приймають товар, харчівні готують заготовки, а діти збираються до школи. Засипають пізно зазвичай! Не рідко можна побачити як ціла сім'я імітує концерт поп музики під хатою з караоке і стерео системою. Саме тому дріманути під час дня, як "Отче наш" перед сном! Це їхня культура! Вставати раніше щоб відпочити більше. 

Ніч. 01.30. Зліва лагодять мій не старий але бувший моцик. Посередині місцеві співають пісень з текстом на телефоні.

Я бачив як в'єтнамці дійсно вигрібають працюючи! Бачив як жінки на будівництві носяться з мішками цементу. Люди які мають харчові точки, цілими днями не відходять від плити! Часом я навіть думаю що вони вже ненавидять рис і локшину. Діти від 8 років стоять на розносі того що приготували їхні батьки, більше 7 годин в день. А є і таке що діти і самі готують те все. В цьому плані вони дуже сімейні і помічні один одному! 
Але ті хто працюють в не великих компаніях, підприємствах, ресторанах, магазинах, ну тобто працівники середнього класу - супер ліниві. Багато моїх знайомих працюють на управлінських посадах і їхні підопічні якраз ці в'єтнамці. Неодноразово я чув від них скарги в сторону їх не продуктивності і безвідповідальності! Вони не зроблять і зайвого кроку якщо їм цього не сказати. Багато експатів звільняються з таких посад через це! 
А ще є таке: якшо ти підвищиш голос на одного з таких в'єтнамців то він кивне головою наче все зрозумів, але наступного дня вже не вернеться на роботу. Так вони і звільняються: по тихому і без образ. 
Я маю пристрасть до фотографування їхнього сну! Сама милість:)

Ну і ми з ними :)